Особливості ХХІ століття вимагають від сучасної школи формування високоосвіченої, суспільно активної, творчої, конкурентноспроможної молодої людини, яка не тільки багато знає, а й використовує знання як життєвий інструмент; не тільки виконує команди, а й генерує нові ідеї, приймає нестандартні рішення, уміє критично мислити, володіє комунікативними здібностями, використовує свій потенціал для самореалізації.
У концептуальних освітянських документах компетентність названо «інтегрованим результатом навчальної діяльності учнів». Компетентнісний підхід покладено в основу Державних стандартів. «Зміст базової і повної середньої освіти створює передумови для запровадження особистісно зорієнтованих технологій, формування соціальної, комунікативної, комп’ютерної та інших видів компетентності учнів».
Теоретичну основу досвіду становлять рекомендації Міністерства освіти і науки, Академії педагогічних наук України, ідеї І.С.Якіманської, роботи за редакцією І.Г.Єрмакова «Життєва компетентність особистості: від теорії до практики» та інші, дослідження М.Ж.Арстанова «Проблемно-имитационное моделирование жизненных ситуаций» та Т.Б.Волобуєвої «Вітагенні технології компетентнісного навчання», методичні посібники за редакцією О.І.Пометун «Інтерактивні технології навчання: теорія, практика, досвід», «Сучасний урок» тощо.
Завдання загальноосвітнього закладу, на думку українських учених і практиків, — «формувати життєві компетентності означає надавати знання, уміння, життєвий досвід особистості, необхідні для розв’язання життєвих завдань і продуктивного здійснення життя як індивідуального проекту».
З точки зору компетентнісно зорієнтованого підходу до організації навчально-виховного процесу я спрямовую свої зусилля на досягнення таких цілей:
· інтелектуальний розвиток учнів, формування видів мислення, характерних для математичної діяльності й необхідних людині для повноцінного життя в суспільстві;
· оволодіння прийомами математичної діяльності, які необхідні у вивченні суміжних предметів для продовження навчання та в практичній діяльності;
· виховання учнів у процесі навчання математики;
· формування позитивного ставлення та інтересу до математики.
· пріоритетним усе ще залишається засвоєння учнями навчального плану, а не успішність його подальшої життєдіяльності;
· учням не вистачає соціальної практики;
· недостатньо сформованим залишається напрям розвитку самовизначення, самовдосконалення через відсутність стійкої до цього мотивації;
· є значні недоліки в реалізації профільності й варіативності загальної середньої освіти.
Немає коментарів:
Дописати коментар